Особистий інструметарій
Ви знаходитеся тут: Головна Навчання Ступенева структура
Document Actions

Ступенева структура

1.     Освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні, за якими здійснюється підготовка фахівців з вищою освітою


Відповідно до концепції двоступеневої підготовки фахівців з вищою освітою, новий бакалавр має бути затребуваний на ринку праці. Для забезпечення можливості адаптації випускника – бакалавра до вимог ринку праці він повинен мати спеціальні компетенції – професійно-функціональні знання та вміння, що забезпечуються посиланням професійно-практичної складової програми підготовки. Бакалавр має бути готовим до професійної практичної діяльності на технологічному (експлуатаційному) рівні, а магістр – на проектно-конструкторському (інноваційному) рівні. Тому в навчальних планах забезпечується посилення професійно-практичної складової підготовки бакалавра шляхом:


1.     Здійснення розподілу навчальних годин за циклами дисциплін

 підготовки бакалавра.

Назва циклу дисциплін підготовки

Розподіл навчального часу

(кредити ЕCТS/відсоток)

Гуманітарна та соціально-економічна

29 (11,8 %)

Вільного вибору студентів

20 (8,2 % )

Природничо-наукова

60 (24,4 %)

Професійно-практична

137 (55,6 %)

Загалом

246 (100 %)


2.     Узгодження програм підготовки бакалаврів та магістрів.


3.     Спрямованості циклу професійно-практичної підготовки бакалаврів на відповідну спеціалізацію (програму професійного спрямування.



4.     Введення до програми навчання бакалаврів двох практик (виробничої та переддипломної) та не менш 6 тижнів дипломного проектування.

Професійна орієнтація фахівців з системного аналізу і управління:

Системний аналіз – це наукова методологія, об’єктом аналізу якої є проблема, незалежно від сфери діяльності, де вона виникла, а метою системного аналізу є проект вирішення проблеми.  Системний аналітик – це спеціаліст, здатний у відповідь на проблему розробити проект її вирішення. Системні аналітики – спеціалісти з розробки стратегій реалізації багато етапних процесів. На кожному етапі цих процесів треба приймати рішення з урахуванням ризиків, допустимих компромісів та прогнозування сценаріїв майбутніх наслідків прийнятих рішень. Робочий інструментарій системного аналітика – здоровий глузд, моніторинг, моделювання , системний аналіз, дослідження операцій, техніка прогнозів та ризиків, теорія ігор та конфліктів та ін. Вивченню цього інструментарію та вмінню ним користуватися в ІПСА приділяється значна увага. Така ж увага приділяється базисним наукам, на яких формується теорія і практика робочого інструментарію,  це -  фундаментальна математика та комп’ютерна освіта. Спеціалізація (орієнтація фахової діяльності) випускників ІПСА – економіка, фінансовий ринок, менеджмент проектів та бізнес, тобто з урахуванням фундаментальної системної освіти вивчаються традиційні курси з економіки, фінансової діяльності, бізнесу та керування промисловістю і технологічними процесами.

          Сфера діяльності випускників ІПСА – управління ризиками, казначейські управління, управління аналізу та прогнозування банків, фондові, валютні та товарні біржі, аналітичні відділи міністерств, податкової інспекції, Казначейства України, відділи валютних, товарних та фондових ринків Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України, аналітичні відділи спецслужб, пенсійні та взаємні фонди, науково-дослідні установи та центри, корпорації, клірингові та брокерські контори тощо.

Професійна орієнтація фахівців з інтелектуальних систем прийняття рішень:

Саме фахівці спеціальності «Інтелектуальні системи прийняття рішень» розробляють інтелектуальну базу інформаційних технологій, на основі якої визначають параметри обчислювального процесу, структуру та організацію системи, тип мережі та параметри технічних засобів. Їх готують в ІПСА як ідеологів розробки інформаційних технологій, по завданню котрих вирішуються спеціальні задачі системними програмістами та фахівцями з комп’ютерних мереж. В сучасних умовах та у прогнозованому майбутньому фахівці з розробки інтелектуальної бази інформаційних технологій, залежно від потреб, здатні виконувати розробки в різних галузях. Саме тому навчальних процес ІПСА орієнтований на формування бази знань та умінь, загальних для процесу розробки всіх інформаційних технологій. Тобто розроблення інтелектуальної бази розглядається як наука і методологія, яка є єдиною для всіх інформаційних технологій, а вже потім на цій базі викладаються спеціальні дисципліни – економіка, фінанси, бізнес і т.ін., які визначають спеціалізацію, вказану в дипломі.

Професійна орієнтація фахівців з соціальної інформатики

Студенти отримують глибоку математичну і комп’ютерну підготовку (у межах бакалаврата “Прикладна математика») вивчають блок соціальних дисциплін, опановують сучасні методи захисту інформації, математичного та комп’ютерного моделювання соціально-економічних і політичних систем, здобувають знання з системного аналізу соціальних процесів, конфліктно-керованих систем, з проектування геоінформаційних систем.

За спеціальністю «соціальна інформатика» здійснюється підготовка фахівців з прикладної математики, інженерів-математиків, системних аналітиків  соціальних, соціально-економічних і політичних процесів.

З 2002/2003 навчального року введено спеціалізацію, за якою студенти при спеціальній підготовці отримують знання з програмного забезпечення комп’ютерних мереж, сучасних Internet-технологій, стандартних мережевих інформаційних технологій (CISCO), за допомогою яких студенти можуть вивчати інформацію, що потрібна для складання іспиту на отримання сертифікату Мережевої Академії CISCO по роботі з мережами.

Процес навчання забезпечує формування трьох основних базисних платформ знань і вмінь випускників та включає в себе методику формування спеціаліста-професіонала.

1. Платформа освіти – це фундаментальна математична підготовка, але орієнтована на практичне використання. Мета програми – підготовка прикладного інженера-математика. В цю платформу окремим блоком входять як теорія, так і практика комп’ютерних наук.

2. Платформа робочого інструментарію включає «Системний аналіз», «Дослідження операцій, методи і технології прогнозу», «Методи прийняття рішень», «Математичну та прикладну статистику», «Випадкові процеси», «Математичне та комп’ютерне моделювання», «Експертні методи підготовки та прийняття рішень» тощо.

3. Платформа спеціалізацій. Загальновідомо, що навчальний заклад формує теоретичний базис, а професіоналізм формується кожним випускником самостійно в процесі практичного використання власних знань та умінь в роботі. Четвертий, п’ятий і шостий курси – це суміщення теоретичної підготовки з практикою використання знань та умінь безпосередньо в практичній  роботі.

Метою створення навчально-наукового комплексу «Інститут прикладного системного аналізу» є реалізація технологій підготовки інтелектуалів з практичною  орієнтацією, рівень освіти яких відповідає рівню міжнародних стандартів. Реалізація цієї мети досягнута через розробку унікального навчального процесу, який має дві глобальні цілі.

Перша – формування освіти, орієнтованої на оволодіння теорією і методами оперування знаннями і поточною оперативною інформацією для підготовки, прийняття і практичної реалізації рішень з урахуванням оцінки ситуації й особливостей середовища і процесів.

Друга – формування фахових професійних знань і навичок для роботи в конкурентних сферах діяльності – науці, техніці, бізнесі, економіці, фінансовій сфері і т.ін.

Учбова програма направлена на розвиток у студентів наступних особливих якостей в процесі навчання:

  • здатність вирішувати задачі в широкій предметній галузі, включаючи уміння формулювати ці задачі в математичній або інших формах і використовувати математику і інший інструментарій для їх вирішення;
  • глибоке знання і здатність використовувати нові наукові і технічні результати або дані;
  • проектна компетентність, починаючи від складання специфікації, вибору різних альтернативних рішень для проекту, аналізу варіантів і їх оцінки з технічної, фінансової і людської точок зору і кінчаючи технічним проектуванням, виготовленням системи, її випробуванням, оцінкою результатів тестування і написання звіту про проект;
  • комунікабельність і здібність до співпраці, включаючи як здібність ясно висловлювати свою думку (в усній або письмовій формі), так і здатність до колективної роботи через Інтернет;
  • компетентність, достатню для виконання незалежної технічної/наукової розробки або дослідницької роботи;
  • уміння використовувати сучасний комп’ютерний інструментарій для поповнення і вдосконалення знань, розширення комунікацій, посилення проектної компетентності і поліпшення сприятливості.